Відтоді, як я потрапила в лікарню, ніхто з рідні мене не навідував

Я просто шокована з того, в яку ситуацію потрапила. Виявилося, що всім близьким людям на мене абсолютно байдуже. Хоча я довгий час одружена, дітей так і не народила. Добре, що хоча б моя сестра має малюків, дуже люблю своїх племінників, тому завжди їй допомагала. Сестра працювала допізна, тому я часто залишалася з малюками. Згодом діти виросли, а я все продовжувала купувати їм одяг, подарунки.

От старший племінник вступив до університету й  в гості приходив значно рідше, однак телефонувати не забував. Коли він був на останньому курсі, племінниця перейшла в 11 клас. Вона часто приходила до мене після уроків, інколи я їй допомагала з навчанням. Цього року я вийшла на пенсію.

Я жила спокійним та розміреним життям, вирішила, що мене оточують ті люди, які завжди підтримають в скрутну хвилину. В мене різко почало погіршуватися здоров’я, тому лікарні прийняли рішення проводити лікування в стаціонарі. Тут я вже лежу три дні, і за весь цей час до мене лише один раз прийшов чоловік. Потім зателефонував і сказав, що не має часу приходити, якщо мені щось треба, нехай я йому сама телефоную. Я просто шокована, зараз мені не треба бульйону чи чистого рушника, я просто хочу уваги та підтримки від людей, яким присвятила все своє життя. Хіба ж він не може відпроситися з роботи й побути зі мною?

Якщо чоловік не прийшов, то що ж говорити про моїх племінників. Вони вчаться, часу на телефонні дзвінки не мають. Сестрі також якось байдуже, навіть не спитала, чи зі мною все добре. Хіба таке ставлення я заслужила за всі роки? 

Єдина людина, яку дійсно збентежив мій стан здоров’я, була колишня співробітниця. Привезла мені домашню дієтичну їжу, розповідала кумедні історії, намагалася розвіяти смуток. Після такої ситуації мені страшно подумати, що буде на старості – ніхто і склянки води не принесе. 

Я бачу, як інших людей щоденно провідують родичі, а я лежу наодинці зі своїми думками. На душі залишився неприємний осад і страх, точніше усвідомлення того, що я нікому не потрібна. Може, варто зателефонувати їм і сказати про свою образу?

Але з іншого боку я думаю, що їм все одно буде байдуже.

Що мені тепер робити?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: