Ти забула, що жінка. Хіба так буває?

Жіноча доля не є легкою, з кожним днем, роком на плечі жінки лягає багато труднощів, вона долає ці перешкоди, піклується про рідних та близьких, намагається зробити все, щоб інші почували себе в безпеці та комфорті, при цьому геть забуває про себе. Робота, сім’я, проблеми… все це лише накопичується й не дає тендітним плечам розправитися.

Жінка заслуговує на відпочинок, заслуговує на те, щоб займатися чим вона хоче, що їй приносить задоволення. Жінці для щастя потрібно зовсім мало, проте багатьом не вистачає навіть найнеобхіднішого – ласки, турботи, тепла та підтримки…

Ти забула, що жінка. Хіба так буває?

Ти забула, що гарна. Лиш вітер це знає.

Ти мало говориш, а більше мовчиш.

Ти так часто плачеш…утомлено спиш…

Ти більше не хочеш про щось розмовляти

.А хоч пам’ятаєш: любила ж співати?

Літала ж на крилах колись… До світанку.

Із зорями бавилась в хаті на ґанку.

Із квітами й бджолами ти розмовляла.

Картини? Етюди? Це ж ти малювала?

Сміялась, як ніби із гір тече річка.

Така ти була…ніжна дівчинка… свічка.

Тонюсінька в ниточку, крихко-тендітна.

Яка ти була, пам’ятаєш, вагітна?

Щаслива пампушечка. Два серця в тілі.

І радість. Емоції. Птахом летіла…

Забула, що жінка. Згадай, не барися!

Впіймай цей момент. І навкруг озирнися!

Ти є! Ти – жива! Ти сьогодні з собою.

Прийми себе в дар. І зцілися любов’ю!

Автор: ‎Анна Савчук

 

Любіть своїх жінок, піклуйтеся про них й побачите, як вона розквітне на ваших очах й подарує вам значно більше щастя!

Вам сподобався цей вірш? 

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: