На вулиці ми – щаслива пара з коляскою за 50 тисяч гривень, а вдома самі сварки й образи

Я власноруч зруйнував своє щастя. Сам подав заяву на розлучення й пішов до іншої жінки.

Моя перша дружина навіть не здогадується, наскільки мені зараз важко. Вона вважає мене найщасливішим чоловіком на світі, а в мене складається враження, ніби на моїх плечах зібралися проблеми всього людства. Хоча, в цьому винен лише я.

З Юлею я познайомився на роботі. Вона прийшла до нас працювати бухгалтером. Допомогла розібратися з усіма проблемами, була надзвичайно привітною, веселою та цікавою людиною. Я навіть не помітив як закохався. Наші стосунки тривали цілих 2 роки, а потім вона завагітніла. В той момент я зрозумів, що настав час розповісти все дружині. Вона сприйняла мою новину без істерик та скандалів, просто відпустила…

Ми з Юлею одружилися й вона народила мені ще одну донечку. Перша на той момент вже ходила до другого класу. Я намагався в усьому допомагати своїй колишній дружині та донці, адже колись вони були моїм життям. Так вчинив би будь-який справжній чоловік. 

Тим часом Юля постійно ділилася у соцмережах нашими спільними фото, “сніданками для коханого”, щасливою донькою та білосніжними пляжами Балі. Якщо переглянути її соцмережі, можна дійти висновку, що в нас просто ідеальна родина, але насправді, все було геть інакше. 

Ми постійно сварилися. Буквально, від ранку і до самого вечора. Всі її сніданки готувалися швидше для соцмереж, а не для мене. Донькою займався я, адже в неї часу зовсім не було. Потрібно ж ходити на тренування, слідкувати за фігурою та не втрачати підписників. Працювати вона зовсім не хотіла, адже їй не вистачало енергії з таким насиченим інтернетним життям. 

Коли ми переїхали в будинок моєї бабці з дідом, аби доглядати за ними, вона з кислим обличчям почала перемивати всі виделки. Потім пішла у ванну, але вже за декілька хвилин повернулася й сказала: “Там старим смердить, я не хочу там митися”. 

Якщо бабця робила їй зауваження, це одразу переростало у сварку. А ось надворі ми були щасливою парою з коляскою за 50 тисяч гривень. Юля завжди переживала за думку оточення, тому намагалась зробити все, аби їй заздрили. 

Я ж тим часом тихо спостерігав за життям моєї колишньої дружини Ірини. Вона була успішною жінкою, працювала в хорошій юридичній компанії й жила у гарному домі. Донька часто говорить мені, що вона дивиться за моїм життям й говорить: “Татко знайшов своє щастя, а я ще досі сама”.

Знала б вона, яке я “щастя знайшов”. Сумую за ними страшно й зовсім не знаю, що мені робити. 

Як би ви вчинили на моєму місці?

Julia
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: