Чоловік зібрався розлучатися зі мною і жити з своєю новою пасією

Я одружилася в двадцять років, і зараз визнаю, що це було зарано. Через три роки я дізналася про зраду коханого і подала на розлучення. Тоді я залишилася з маленькою дитиною на руках, однак не хотіла проживати далі зі зрадником. Чоловік пішов, і залишив мене наодинці з малюком, а більшість чоловіків піклуються про дітей лише до тих пір, поки вони проживають з їх мамою, те ж було і в мене.

Він швидко одружився з іншою жінкою, а про нас практично забув. Пройшло три роки, я вдруге вийшла заміж. Прожили ми з ним разом щасливих сім років, за цей час у нас народився син, зараз йому 4 роки, а далі все повторилося – він сказав, що закохався в іншу – нове колегу на роботі, тут вже не я наполягала на розлучені, а він.

В шлюбі ми разом придбали квартиру разом, однак він сказав, щоб я забирала дітей і йшла у власну однокімнатну, яку ще отримала від бабусі до шлюбу, ми її здавали в оренду. Однак я вже не настільки дурненька, як була десять років тому, тому відповіла так: «Ти покохав іншу, я не проти, всяке буває, але діти є і залишаються, у батьків в нашій країні рівні права і обов’язки. Квартиру ділити не буду, хоча маю право. Але я знайшла кращий вихід – з донькою ми переїжджаємо в однокімнатну, а ти з сином – тут будеш проживати. Виховуй сина, а я допоможу, якщо буде треба, буду забирати на вихідні».

Він округлив очі і не знав, що сказати у відповідь. Думав, що я заберу дітей, буду тягнути все на своїх плечах, а він – розпочне життя з нового листа. Не може чоловік, у якого є дитина, бути вільною пташкою. Він дуже розлютився, оскільки все трапилося не так, як він планував. 

– Як же так! У мене немає часу, в мене робота, до того матір краще виховує дітей – завжди діти залишаються з нею.

Чого я тільки від нього не наслухалася, однак все одно продовжую стояти на своєму. Чоловік дуже злякався, адже навіть його нове кохання не хоче проживати з чужою дитиною. Всі навколишні теж ошелешені, навіть мої батьки. Мовляв, як ти дитину покинеш і підеш, матері так не вчиняють, засуджують мене.

Справа не в помсті і в образі. Я просто теж хочу побудувати своє майбутнє, працюю на фірмі, будую кар’єру, чому я маю брати двох дітей і тіснитися з ними в тридцяти квадратних метрах… Він просив спільну дитину, любить його. Так в чому проблема? Набридли подвійні стандарти!

Тим паче це хлопчик, йому потрібне чоловіче виховання, для нього вкрай не комфортно буде проживання з двома жінками. 

Матір мені говорить одуматися й забрати двох дітей, однак я щось не знаю, я ж не відмовляюся від сина.

Не хочу, щоб чоловікам все сходило з рук.

Що Ви мені порадите в цій ситуації? 

 

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: